Генію також інколи треба відпочивати. Фассбіндер це чудово знав і вміло практикував. Проте що означає «відпочинок»? По суті, це протилежність напруженню, тобто — розслабленість. Наприклад, розслабленість мови — це розпад її структури, розірваність або ж маячня.

»Kamikaze 1989« — це спроба розслабитись, зняти напруження. Кіберпанкова ФРН майбутнього, Фассбіндер — поліцейський у леопардовому костюмі, що розслідує справу «Синьої пантери», має пістолет з леопардовим руківʼям та катається на білому мерседесі з леопардовим салоном. Поліцейські з макіяжем займаються терапією громадян, а на самого слідчого часом нападають невідомі мускулисті мужики в масках, колготках у клітинку та облягаючих сукнях, від яких йому вдається відбитись завдяки своєму помічнику. Є ще радикальна група Крисмопомпас й секретний 31-й поверх концерну, шеф у мініатюрному екрані портативного відеотелефону, купа коміксів й атмосферна електронна музика. Здавалося б — ідеальні компоненти на кіно-вінегрет. Що може піти не так?

Проте спроба провалилась. Невдача сталась якраз тому, що все вийшло. У погляді Фассбіндера безвихідь. Щиро прагнучи нарешті віддатись потоку беззвʼязності та маячні, він перетворює на шедевр все, до чого торкається. Як у Мідаса, здатність все обертати на золото є прокляттям, а не даром. Фассбіндер — камікадзе, проте підневільний. Навіть те, що має стати відбірним лайном, він прикрашає, наприклад, такою знахідкою, як нескінченне телешоу, у котрому герої просто сміються. Він вивертає структуру телерозваги, і глядачі, які прийшли «отримати задоволення» від кіно, ставляться в позицію, в якій «задоволення отримує» від них саме кіно.

Фільм вийшов вже після смерті Фассбіндера. І він вийшов чудовою епітафією для неосяжного таланту митця, для котрого смерть, можливо, стала винагородою —  тією жаданою можливістю накінець відпочити.